молитвенник, сборник молитв, молитвы на каждый день, молитвы против недугов, это должен знать каждый, православная литература, архив mp3, редкие молитвы, православные посты, просьбы о помощи, vjkbndtyybr, ghfdjckfdbt, православие

» » Заступница усердная

Недостатнім було б вважати, що Друга світова війна була лише діями певних політичних сил, спрямованими на всесвітнє панування. Війна мала містичне коріння. Сьогодні добре відомо, що Гітлер з метою перемоги над нашими народами створював цілі інститути, в яких працювали астрологи, екстрасенси та різні знавці окультивних вчень. Вони повинні були вказувати фашистському вождю найбільш сприятливі часи та шляхи загарбницьких дій. Гітлер вважав себе богом.

 

Але Велика Вітчизняна війна зруйнувала демонічні плани. На захист Вітчизни повстали разом з народом наші пращури, завдяки яким Русь була названа Святою. Війна почалася в день усіх святих, які просіяли в землі Руській. Дякувати Богові – народ повернувся до Церкви.Знову розкинувся над нашою землею Покров Пречистої Богородиці. Проти сил пекла повстала святість.

 

 

Заступница усердная

 

 

С самого начала войны целое море народа хлынуло в православные храмы. Огненные испытания заставили преодолеть страхи и вновь обрести веру миллионам людей. Государство начало сворачивать антирелигиозную борьбу, и «многомиллионный» союз воинствующих безбожников, возглавляемый Ярославским (Губельманом), тихо прекратил свое существование. Власть не могла не считаться с Православной Церковью, которая, несмотря на все гонения, выжила и сохранила многочисленную паству.

 

Но действовал ли Сталин исключительно из понимания политической выгоды? Очевидно, что это все равно только отчасти. Удивительными воспоминаниями поделился Митрополит Гор Ливанских Илия с верующим народом, когда посетил Россию в 1947 году. Весь православный мир молился во время войны о спасении Российской державы. Молился и этот боголюбивый архипастырь, затворившись в каменной пещере. Он молитвенно призывал на помощь Царицу Небесную.Через трое суток богородица явилась ему в огненном столпе и объявила волю Божью о России. Должны быть открыты храмы, монастыри, духовные школы, возвращены из лагерей оставшиеся в живых священники. Необходимо совершить молебны перед Казанской иконой Божьей Матери в Москве, Ленинграде, Сталинграде. Если это не будет выполнено, Россия погибнет.

 

Послание Пречистой было передано Митрополитом Илией руководству советского государства. И начали происходить невероятные по тем временам события.

 

Из Владимирского собора Ленинграда вынесли Казанскую икону Божьей Матери и обошли с крестным ходом вокруг города. Блокада Ленинграда была прорвана в день празднования святой равноапостольной Нины, просветительницы Грузии.

 

После Ленинграда Казанская иконы начала свое шествие по России. Чудом, явленным молитвами и заступничеством Божьей Матери, была спасена и Москва. Немцы в панике бежали.

 

Весной 1942 года в газете «Известия» говорилось, что по просьбе верующих в праздник Пасхи разрешается в ночное время передвижение по Москве. Сообщение было воспринято верующими, как нечто потрясающее.Впервые советская власть открыто проявила уважение к Церкви.

 

После Москвы Казанскую икону Божьей Матери перевезли в Сталинград, где пред нею непрестанно служили молебны и панихиды. Икона стоял анна правом берегу Волги среди наших войск, и немцы так и не могли перейти реку. Был даже момент, когда защитники города остались на маленьком пятачке у Волги, но немцам так и не удалось столкнуть наших воинов – среди них была чудотворная икона.

 

Великие трудности встали на пути наших воинов при освобождении старой немецкой твердыни – Кенинсберга. Вот что рассказывает офицер, бывший в самом центре битвы за город.

 

«Наши войска уже совсем выдохлись, немцы были все еще сильны… вдруг мы видим: приехал командующий фронтом, много офицеров и с ними…священники с иконами.

 

Многие стали шутить: «Вон попов привезли, сейчас они нам помогут». Но командующий быстро прекратил всякие шутки, приказал всем построиться и снять головные уборы. Священники отслужили молебен и пошли к передовой с иконой. Мы с недоумением смотрели: куда они идут?! – во весь рост – их же всех перебьют… Но они шли в огонь. И вдруг стрельба с немецкой стороны одновременно прекратилась. Тогда был дан сигнал, и наши войска начали общий штурм города-крепости – с суши и с моря.

 

Как потом в один голос рассказывали пленные, перед самым русским штурмом в небе появилась Мадонна, Которая была видна всей немецкой армии и, абсолютно у всех отказало оружие… Тогда-то наши войска сломили сопротивление врага и взяли город. Во время этого явления Божьей Матери немцы падали на колени и очень многие поняли: Бог помогает русским.

 

Киев – матерь русских городов – был освобожден в день празднования Казанской иконы Божьей Матери».

 

 

Маршал Жуков

 

 

…Це було під Сталінградом. Усі перелякані, скрізь безлад, деякі командири за Волгу йти зібралися. «А що солдати думають?» – запитав викликаний особисто Сталіним з іншого фронту Жуков. Мовчать командири. Прийшли на передову позицію. І побачив Жуков іконку на бруствері солдатської траншеї. Пресвята Богородиця дивилася на бійців з ікони, яку закріпили глиною. Командири почали вибачатися, мовляв, не догледіли. Маршал пішов до солдат і дізнався, що сержант із дружиною перед війною іконку в церкві освятили… Жуков потис його селянську руку. А уже в листопаді, коли почався переможний контрнаступ, тихо сказав: «Ну, з Богом…»

 

… Нещодавно мені довелося прочитати в одній книзі, що точних свідоцтв про віру Жукова у Бога не має.Саме тому, мені здається, настав час сказати, що насправді таких свідоцтв безліч!

 

«Я скоро помру, але з того світу спостерігатиму за тобою і у важку хвилину прийду», – сказав він, відчуваючи наближення невідворотного кінця, мені, шістнадцятирічній дівчині, яка на той час уже втратила і матір.Багато років довелося мені осмислювати ці слова. Це здавалося найважливішим із того, що залишив батько після смерті. Тільки згодом я усвідомила, що цими дивними, як тоді здавалося, словами, він зародив у мені віру у вічне життя душі і у невидимий зв'язок нашого світу з потойбічним. При чому не просто зв'язок, але й справжню допомогу наших померлих, дієвість їх молитви за нас. В цих словах не доводилось сумніватися, він не казав «може бути», висловився смиренно і спокійно, але із знанням і силою. Це і є, на мою думку, головне свідоцтво його віри.

 

Архіммандрит Кирил (Павлов), старец, пригадував, як одного разу літній уже протоієрей з Іжевська розказав йому випадок, коли під час війни, будучи у званні генерал-майора, він мав зустріч з Жуковим. Якось він прямо запитав у полководця, чи вірить він у Бога? Маршал відповів, що вірить у силу всемогутню,у розум Наймудріший, Який створив таку красу і гармонію. Тоді генерал-майор сказав, що це і є Бог. Отець Кирил зроби висновок, що «Жуков у душі відчував Бога. Інша справа, що він не міг цього сповідувати відверто, оскільки віра у той час була знеславлена і заборонена, а він як високопоставлена особа мав бути обережним…»

 

Однак у народі збереглася пам'ять про те, як Жуков возив фронтами казанську ікону Божої Матері. Це підтвердив і архімандрит Іоанн (Крестьянкін).У Києві є чудотворна ікона Божої Матері Гербовецька, яку маршал Жуков відбив у фашистів.

 

Священик селища Омелець Брестської області, вітаючи Жукова з перемогою у війні, розказав, що окупанти пограбувати дзвіницю. Маршал розпорядився відправити туди три дзвони, які благовествують там і донині.

 

Мені особисто розповідали, що на початку війни Жуков надіслав у село під Нарофоминським машину зі священиком для того, щоб охрестити усіх дітей…

 

Ось що пише про батька архімандрит Кирил (Павлов): «Душа його християнська… Передусім його охрестили ще у дитинстві, навчався у церковно-парафільній школі, виховувався у родині віруючих, відвідував служби у храмі Христа Спасителя – усе це закарбувало в душі його християнські істини.Його порядність, людяність, тверезість поглядів піднесли його, і Промислом Божим його було обрано захисником Батьківщини у тяжкий час випробувань».

 

Не так давно з’явилося ще одне свідоцтво його віри…

 

Років п’ять тому я опублікувала «Лист до батька», у якому були такі рядки: «Семирічною дівчинкою повіз ти мене до Троїце-Сергієвої Лаври. Добре пам’ятаю, що того дня було велике церковне свято. Тоді я вперше побувала у преподобного Сергія. Потім ти розповідав мені про битву Дмитрія Донського на Куликовому полі і говорив, що преподобний благословив тебе, сказавши: «Ти переможеш»!

 

Час від часу я замислювалася над тим, хто ж був той Сергій, який сказав тобі ці слова страшного 1941 року. Звідки ти брав упевненість у перемозі? Коли багато людей уже зневірилися, ти без вагань сказав: «Москву ми не здамо!Помремо, але не здамо!» Ці питання не залишилися без відповіді. Тим старцем Сергієм, як з’ясувалося згодом, був останній оптинський старець Нектарій.

 

У 1923 році більшовики закрили пустинь. Отець Нектарій переїхав до села Холмищі за 50 верст від Козельська. І жив у домі селянина Андрія Дєнєжкіна. Незважаючи на постійне стеження за ним, його до смерті відвідували люди.

 

Про те, як приїжджав до старця Жуков, на той час командир полку, розповіла донька власника будинку Катерина Дєнєжкіна (нині покійна). Це було десь у 1925 році. Подробиці цих зустрічей (а їх було кілька, маршал залишався там навіть ночувати) для нас поки таємниця. Можливо, коли-небудь ми дізнаємось про них, якщо буде на те воля Божа.

 

Промисел Божий зберіг Жукова для великої справи. Пр. оце свідчить його життя. Священик Василій Всесвятський (Нікольський храм села Угодський Завод) охрестив немовля Георгія у життя вічне. А його син Микола, повітовий лікар, зберіг батьку його земне життя у 1918 році, коли він двічі хворів тифом, і сам став жертвою цієї хвороби.

 

Батько не був ані улюбленцем долі, ані рабом людської думки. Йому нічого не треба було, окрім блага Вітчизни. Усього в житті він досяг самовідданою працею, цим величезним духовним даром, хоробрістю і здібністю до жертвенної любові. У 15 років він, не роздумуючи, кинувся у палаючий будинок і врятував свої односельців – хвору бабусю з онуком.

 

Миколі згадаюсь слова Спасителя: «У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю…»

 

… Він знав, що смерті немає, знав, що душа людська безсмертна. Ще від селянських своїх предків узяв він спокійне і мудре ставлення до смерті. Готувався до неї, наче збирався у далеку подорож, давав розпорядження, щоб не було паніки, випадковостей. Велів родичам перенести його смерть спокійно, мужньо. Не мав він страху, бо йшов туди, де було так багато дорогих і близьких людей: дружина Галинка, братик маленький Олексій, друзі, однополчани… він пробачив усіх, хто робив йому зло, відходив спокійним, не тримаючи на серці ні злості, ні образ.

 

Кажуть, що там у вічному житті, якщо тільки ми удостоїмось його, всі люди будуть у розквіті сил і років. Яким я побачу батька?

 

Марія Георгіївна Жукова

 

 

Письмо к Богу

 

 

Послушай, Бог…Еще ни разу в жизни с Тобой не говорил я, но сегодня мне хочется приветствовать Тебя.

Ты знаешь, с детских лет мне говорили, что нет Тебя.

И я, дурак, поверил…

Твоих я никогда не созерцал творений.

И вот сегодня я смотрел из кратера, что выбила граната, на небо звездное, что было надо мной.

Я понял вдруг, любуясь мирозданьем, каким жестоким может быть обман!

Не знаю, Боже, дашь ли Ты мне руку, но я Тебе скажу, и Ты меня поймешь: не странно ль, что средь ужасающего ада мне вдруг открылся свет и я узнал Тебя? А кроме этого мне нечего сказать, вот только, что я рад, что я Тебя узнал.

На полночь мы назначены в атаку, но мне не страшно:

Ты на нас глядишь…

Сигнал. Ну что ж? Я должен отправляться.

Мне было хорошо с Тобой. Еще хочу сказать,

что как Ты знаешь, битва будет злая,

и, может, ночью же к Тебе я постучусь…

И вот хоть до сих пор Тебе я был не другом, позволишь ли Ты мне войти, когда приду?

Но, кажется, я плачу. Боже мой, Ты видишь,

со мной лучилось то, что нынче я прозрел!

Прощай, мой Бог, иду. И вряд ли уж вернусь.

Как странно, но теперь я смерти не боюсь.

(найдено в шинели русского солдата,

погибшего во Вторую мировую войну)

 

Листовка православного клуба «Сретение» при катехизаторских курсах Киевской Духовной Академии и Семинарии
(Успенской Киево-Печерской Лавры)



Нашли ошибку? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter           


Может быть интересным



Реклама


Реклама


Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

управление размером текста

Α + Увеличить | α - Уменьшить

разделы сайта

обратите внимание

ThePrayerBook.info - Молитвенник также (паралельно) доступен и по короткому адресу pb.pe

Админситарция сайта ищет соавторов для дальнейшего ведения сайта. Желающим обращаться через форму обратной связи

опрос

Вы из ?

Все опросы

Реклама